Мій педагогічний простір
Діти…Незвичайний народ. Я їх порівнюю з порами року. Вони то веселі, безтурботні; то сумні, задумливі, то хмурі і зажурені, а то щасливі й радісні.
Дивлюся на них, посміхаюся і думаю про те, як складеться життя у цих дітей, ким
стануть вони у цьому складному
середовищі зі своїми законами і
правилами. Сумно спостерігати, що на сьогодні у більшості дітей відсутні високі
життєві ідеали та патріотизм. Це залежить
від виховання в сім’ї та в суспільстві. Тому особливої
уваги у вихованні молодого покоління необхідно звернути на моральне ,
духовне, патріотичне виховання ,адже ми
прагнемо до суспільства розумних,
успішних, творчих людей, тому моя мета –
виховати справжню людину, яка б любила
природу, людей, могла б допомогти в важку хвилину, вислухати і
поспівчувати. У виховній роботі немає кордонів, які окреслюють межі роботи, де
потрібно наполегливо працювати, творити. Щодня несподіванки то веселі, то сумні, які
вимагають приймати відповідні рішення –похвалу або довготривалу бесіду. Бувають
і поразки. І потім довго думаєш, як виправити помилку, знайти правильне
рішення . Але в нашій роботі є щасливі і
радісні моменти, заради яких хочеться працювати, знаходити нові методи і форми
роботи з дітьми, заряджатися енергією від
спілкування з ними, вислухати їх і допомогти.
Використовуючи Концепцію загальної середньої освіти, Декларацію прав дитини,
закон України «Про освіту», планую свою
виховну роботу з класом. Визначаю мету та основні напрямки роботи:
-виховувати сильний, здоровий
колектив;
-працювати над формуванням здорового
способу життя;
-прищеплювати дітям любов до Батьківщини, патріотизм.
-формувати у дітей національну
свідомість;
В
моєму класі 8 дітей. З них 6 хлопчиків і 2 дівчинки. Разом
з батьками за програмою «Здоров’я» та цілісного ставлення до свого фізичного «Я» ми турбуємося про
фізичний розвиток дітей. Діти з великим
задоволенням відвідують уроки фізичної культури, створили свою класну футбольну
команду, беруть
участь у змаганнях з футболу
серед дитячих команд та в складі сільської футбольної команди, в складі шкільної команди приймають участь в районних
змаганнях з легкої атлетики, волейболу, баскетболу.
Із великим натхненням підготували і провели відкриту виховну годину «Здорові діти –
здорова нація» та урок «Твоє здоров’я у твоїх руках!».Діти постійно в русі. День
фізкультурника і День здоров’я – це справжнє свято для моїх вихованців. - вони
викладаються на всі 100% отримуючи
задоволення і перші місця. Діти загартовуються і менше хворіють. А
відвідування катка покращує фізичний та
емоційний стан дітей. 
Мету і принципи виховання реалізую через
пріоритетні напрямки:
Цілісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється в патріотичному
вихованні – вивчаємо історію рідного
краю, України , відвідуючи краєзнавчий музей села Злинки; зустрічаємося з
учасниками АТО
виконуємо проектну роботу «Я - злинчанин», приймаємо активну участь в
святкуванні Дня перемоги, операція
«Ветеран», колективне читання художньої
літератури на військову тематику.
Цілісне ставлення до людей – розширюю знання учнів
про традиційні в Україні обряди (новорічні щедрування, веснянки, масляна), свято Миколая, відкрита виховна година «Великдень.
Особливості свята.», круглий стіл « Толерантність як метод розв’язання
конфлікту», екскурсія на хутір «Надія» з
метою знайомства з садибою Карпенка –
Карого та святкування 45 театральної осені, походи рідним краєм. А перегляд
вистав «Сорочинський
ярмарок»
та «Моїй
мамі 100 років»
на сцені театру імені Карпенка –Карого визвало
захоплення і непередбачені емоції у
дітей.
Правове виховання через виховні години ,
тестування, вікторини, формую правову культуру – виховую повагу до Конституції,
державних символів, Законів України –відкритий виховний захід «Символи і
обереги України»; «»Я маю право на право»
профілактичні заходи щодо попередження правопорушень, вживання наркотичних
речовин, бесіди з проблемними сім’ями всі ці заходи проводжу на основі довіри і
поваги до особистостей і обов’язково при
підтримці батьків. 
Сімейне виховання (це природний і постійний
напрямок виховання, яке є непростим і багатогранним).З перших днів спілкування
з батьками я намагаюсь вивчити сім’ю кожного учня через анкетування, тренінги, відвідування на дому; контакти з
батьками будую за принципом «рівний з рівним». Це допомагає мені і батькам вирішувати як шкільні проблеми
так і проблеми сімейного виховання. Діти вивчають сімейні традиції, вивчають
своє «генеалогічне дерево». Разом з
батьками організовуємо екскурсійні
поїздки.А подорожувати ми дуже любимо (Умань, Вінниця, Львів, Кіровоград)
спільна робота на ремонті класної кімнати,
привітання зі святами хлопчиків і дівчаток організовують батьки.
Моральне (духовне) виховання – «сіль» усього виховного процесу. На
прикладах загальнолюдських моральних якостей та божих заповідей та з вірою в
кожного учня будую весь виховний процес. Бесіди на морально-етичні теми,
тестування, анкетування, життєві
ситуації, приклади з книги В.О.Сухомлинського, поради психолога Дейла Карнегі
«Як завойовувати друзів і впливати на людей», свято хліба «Хліб в моєму житті,
хліб в житті моєї країни». цикл бесід
про відомі місця України, Кіровоградщини. – все це допомагає мені виховувати в дітях духовність,
моральну чистоту, милосердя до людей. Кожна хвилина нашого життя - вибір. Вибір
як повестися, що робити, як сказати.
Духовна сила – це вміння ставити мету і докладати зусилля для її
досягнення. Тому важливо, щоб кожна
дитина докладала зусиль для формування своєї духовної сили, свого розуму,
бо саме розум людини є тим «директором», який керує кожним із нас.
-
учнівське
самоврядування, на якому будую всю виховну роботу. Я переконалась, що будь- яка
справа лише тоді по – справжньому цікава для дітей, коли задумана і
організована самими дітьми. Учнівське самоврядування – це не спосіб звільнити
класного керівника від його обов’язків і завантажити ними
учнів. Діти в мене хоч і старшого віку, але ще не з cформованим характером, тому допомога
і підказка їм необхідна. Тому рішення ми приймаємо разом з дітьми.
Найголовнішим сьогодні вважаю:
-дати кожному учневі середню освіту ;
-виховувати
культурно розвинену людину;
-допомагати дітям шукати своє місце в житті.
У моєму
класі, як і у всіх інших є свої проблеми і не вирішені задачі. Є невстигаючі
діти, які можуть себе проявити в інших
сферах. З завданнями, проблемами класу знайомлю батьків, адже самій їх не
вирішити. Контакт з батьками базується на взаємоповазі і довір’ї. Я шукаю
індивідуальний підхід до кожного з батьків. Якби не допомога і не підтримка
батьків – проблем було б набагато
більше. А проблеми різні. Думала: підростуть діти, стануть самостійнішими,
надійнішими, а виходить навпаки, проблеми ускладнюються, тепер зауваженнями,
покараннями не завжди можна обійтись; доводиться звертатись до психолога. Знаю,
що тільки через любов до кожної дитини окремо і до всіх разом потрібно
виховувати дітей.
У
моєму 10-А класі -8 учнів: 3 з
багатодітних сімей, 2 дітей -
напівсироти. Гейко Валентина Михайлівна –бабуся опікун двох дівчаток, 2
дітей живуть з бабусями, тобто багато
внутрішньосімейних проблем у кожного .Але якщо в серцях дітей буде добро, тепло
і ніжність – ми виживемо. Ось що я виховую в своїх дітях. Якщо запитати про
результати моєї роботи з класом, то
можна відмітити активність учнів у
громадській роботі;моральну вихованість;виконавську дисципліну в справах,
уміння працювати добре, відповідати за свої вчинки.
Мені хочеться, щоб мої діти стали людьми з великої літери, щоб не були комп ‘ютерно - пристосованими роботами без почуттів і емоцій, а щоб в суспільстві
було більше хороших, добрих, нормальних людей. Головне – створити в людині
Людину.
